Керування автомобілем після інсульту

Огляд

Керування автомобіля є важливим інструментом повсякденного життя, визнаним у всіх країнах і культурах. Керування автомобілем забезпечує зручність, незалежність і мобільність. Однак після інсульту у людей, які від нього постраждали, можуть виявлятися зорові, когнітивні, поведінкові та моторні симптоми, які можуть негативно вплинути на здатність керувати автомобілем. Постраждалі від інсульту часто запитують у медичних працівників, коли вони можуть відновити водіння. Може бути важко визначити тих, хто може керувати автомобілем, а хто ні, і тих, кому буде корисна реабілітація за кермом.

З дитинства до старшого віку в суспільстві залишається незмінне захоплення водінням. На кожному етапі життя автономія автомобіля забезпечує незалежність, свободу і навіть багато в чому є символом успіху та життєвої сили. По всьому світу автотранспорт увійшов у наш спосіб життя, наші спільноти та навіть наші розваги. Станом на 2024 рік, згідно даним, які оприлюднив сайт uamotors.com.ua , посилаючись на портал HotCars, у світі налічується майже півтора мільярда (приблизно 1425000) автомобілів, і їх кількість продовжує зростати. Саме з цієї точки зору люди, які перенесли інсульт, часто виявляють, що їхня здатність повернутися до водіння є основною перешкодою або розчаруванням на шляху до одужання.

Саме з цієї точки зору люди, які перенесли інсульт, часто виявляють, що їхня здатність повернутися до водіння є основною перешкодою або розчаруванням на шляху до одужання.

З точки зору людини постраждалої від інсульта, та її сім’ї, водіння дозволяє бути незалежним у суспільстві та мати можливість виходити з дому. Водіння — це, по суті, щоденна навичка, яка сприймається як належне, оскільки, наприклад, за результати опитування, замовленого громадською організацією Vision Zero і опублікованного у виданні hmarochos.kiev.ua у західних областях України 49,3% респондентів володіють одним автомобілем, а 10,5% – двома або більше. У східних регіонах одним авто користуються майже 33% опитаних, двома або більше – 9,5%.

З клінічної точки зору, пацієнти, які оговталися від наслідків інсульту, часто запитиватимуть про водіння або не визнають, що інсульт може вплинути на здатність керувати автомобілем.

Неможливість повернутися до керування автомобілем може мати негативний вплив на загальний стан здоров’я у зв’язку з ізоляцією від суспільства та ресурсів.

Роль будь-якої держави полягає в тому, щоб дбати про безпеку доріг для всіх водіїв. З адміністративної точки зору, акцент робиться на громадській безпеці, а не на тому, щоб люди повернулися до керування транспортними засобами після інсульту.

Докази підвищення ризику ДТП після інсульту непереконливі. Однак немає жодних сумнівів у тому, що здатність керувати автомобілем у багатьох людей після інсульту явно погіршується через серйозні порушення, які впливають на пацієнтів на навіть більш базовому рівні здатності до самообслуговування.

Багато країн мають політику щодо необхідності звітування лікарем, та подальшої оцінки здатності водіння, перед поверненням до керування автомобілем.

Адміністративні та фінансові бар’єри, пов’язані зі сплатою іспитів на здатність керування автомобілем, та оцінок, є факторами, через які людині після інсульту може бути складно повернутися до цього керування.

З точки зору тих, хто лікує інсульт, часто існує баланс між безпекою пацієнтів і автономією, який необхідно враховувати. Хоча люди, постраждалі від інсульту, можуть захотіти повернутися до водіння після хвороби, існують явні порушення, які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем.

Порушень, спричинених інсультом може бути безліч, починаючи від зору, наприклад, диплопія або дефекти поля зору, до рухових порушень, таких як геміпарез або атаксія, як типові приклади.

Менш розпізнані порушення зору, когнітивні порушення, та навіть зміни поведінки після інсульту також можуть мати значний вплив на здатність керувати автомобілем. У цьому контексті, деякі країни мають закони про звітність, які вимагають від лікарів та інших постачальників медичних послуг ідентифікувати осіб, які можуть ризикувати керувати автомобілем через стан здоров’я. Така потреба повідомляти часто може мати негативний вплив на стосунки між лікарем і пацієнтом.

Вплив порушень, спричинених інсультом на людину може мати значні наслідки для повернення до водіння. Цей сценарій часто суперечить більш поширеному сценарію для лікарів, яким може знадобитися визначити, коли наслідки для здоров’я літніх водіїв є такими, що необхідно розглянути питання про цілкове припинення водіння.

У більшості випадків, після інсульту пацієнти відразу не можуть керувати автомобілем. Завдяки одужанню вони можуть досягти точки, коли їхні здібності, хоч і не повністю відновлені, але перебувають на стадії, коли вони зможуть відновити безпечне керування автомобілем. Зорові, фізичні, когнітивні та поведінкові порушення після інсульту можуть вплинути на здатність повернутися до водіння. Часто саме медичний працівник має приймати рішення, чи одужав пацієнт достатньо, щоб відновити керування автомобілем, або пройти подальшу оцінку його потенціалу повернутися до керування автомобілем.

Хоча ці фактори здоров’я можуть впливати на здатність керувати автомобілем, не тільки здоров’я відіграє роль у здатності повернутися до керування автомобілем.

Часто люди, які перенесли інсульт, мають значний минулий досвід водіння; однак досвід водіння та вміння сильно відрізняються, і впевненість може бути високою, оскільки керування автомобілем є майже завченим і автоматичним завданням, більшість елементів якого може вважатися рутиною. Наприклад, професійні водії або особи, які пройшли спеціалізовану підготовку з водіння, як-от поліцейські або водії швидкої допомоги, швидше за все, матимуть вищий набір навичок водіння порівняно з особами, які в основному використовують водіння під час відпочинку, або поїздок на роботу. Багато людей впевнені у своїй водійській здатності; однак, як показує рівень зіткнень серед молодих водіїв, досвід і ризикова здатність відіграють певну роль у водінні.

Зрештою, повернення до керування автомобілем після інсульту розглядається людиною, яка постраждала від інсульту, та сім’єю, як показник одужання, так і як ще більш необхідна здатність компенсувати зниження рухливості.

Від клініцистів зазвичай очікують, що вони будуть виступати за повернення до водіння, але вони повинні робити це відповідально, задля безпеки пацієнта та суспільства. Багато пацієнтів зможуть повернутися до керування автомобілем після інсульту, і рішення, з якими стикаються клініцисти, полягатимуть у визначенні того моменту, коли пацієнт досягне спроможності повернутися до керування автомобілем.

Метою як для пацієнта, так і для медичного працівника є безпечне повернення до водіння, якщо це можливо, у найдоцільніший спосіб. Визначення цього має вирішальне значення для безпеки, автономності та здоров’я пацієнтів.

За матеріалами сайту ncbi.nlm.nih.gov